Відчуваючи самотність, Артур Флек шукає моральну підтримку. Проте, гуляючи покинутими вулицями Ґотему та пересуваючись у розмальованому графіті громадському транспорті ворожого міста, Артур носить дві маски. Першу він використовує для повсякденної роботи клоуном. Іншої ж просто не може позбутись. Це подоба особистості, яку він проектує в марній спробі відчути себе частиною навколишнього світу, а не самотньою людиною, яку весь час шматує життя. У Артура немає батька – лише слабка матір. Вона є для нього одночасно й найкращою подругою. Мати дала йому прізвисько Щасливчик. Це прізвисько викликає в Артура посмішку, яка приховує сильний душевний біль. Проте коли на вулицях знущаються підлітки, в метро насміхаються над костюмом клоуна, а колеги злісно дражнять, Артуру не залишається іншого вибору, крім як ще більше відмежувати себе від суспільства.